Дизартрія у дитини — це розлад мовлення, при якому вимову деяких слів чи звуків спотворено або утруднено внаслідок обмеженої рухливості мовного апарату (порушена іннервація через ураження ЦНС).

Виділяють декілька видів дизартрії та ïx основних ознак:

• бульбарна дизартрія (порушення жування, ковтання, відсутність диференціації звуків між собою i т.ін.);
• псевдобульбарна дизартрія (змазана невиразна мова, сонорні, свистячі та шиплячі звуки вимовляються неправильно, складно керувати кінчиком язика);
• коркова дизартрія (темпо-ритмічні порушення, уповільненість експресивного мовлення, пропуск артикуляційно складних звуків, змазане i невиразне мовлення );
• підкоркова дизартрія (артикуляційні спазми, порушення тембру i сили голосу, мимовільні вигуки i т.ін.);
• мозочкова дизартрія (уповільнена i невиразна мова, погано вимовляються звуки, окремі вигуки);
• стерта дизартрія (невиразна мова, погана дикція, спотворення i заміна звуків у складних за структурою складів словах та ін.);
• анартрія (нездатність говорити внаслідок повного паралічу артикуляційних м’язів).

Загальні ознаки дизартрії:

• спотворення звуків, слів, складів; напруга лицьової мускулатури;обличчя;
• обмеження рухливості артикуляційного апарату (губ, язика); слинотеча;
• слабкість голосу; вкорочення видиху;
• мова змазана, глуха, часто з носовим відтінком та ін.

Фахівці

• Невролог
• Логопед
• Нейропсихолог
• Спеціаліст з проведення масажу